12 серпня у Боярці відбулося традиційне вшанування пам’яті Володимира Самійленка, похованого на пагорбі біля Свято-Михайлівського храму.

За давнім звичаєм біля могили поета зібралися представники громади міста, міської влади, а також лауреати премії імені Володимира Самійленка Боярської міської ради.

Поминальну літію звершив священник Свято-Покровської парафії ПЦУ, військовий капелан Димитрій Присяжний. Перед присутніми виступили: поетеса, член НСПУ Тетяна Зубкова, історик і краєзнавець Андрій Ковальов, перший заступник Боярського міського голови Валерій Шульга. Юні читці Назар і Макар Антипови прочитали вірш Володимира Самійленка «Поет живе в серцях свого народу».

Ім’я Володимира Самійленка для жителів Будаївки-Боярки завжди поєднувалося з ідеєю незалежної України.

Про один з таких епізодів в історії міста розповів Андрій Ковальов. «Сьогодні виповнюється 80 років від дня, коли після відступу з Боярки сталінських військ, українська громада Боярки-Будаївки на чолі з братами Яковом та Михайлом Клименками відновили українське самоврядування у Боярці, підняли у Боярці українські прапори та організували українську національну самооборону.

1 серпня 1941 року сталінські війська під тиском наступаючих сил Вермахту відступили зі станції Боярка та села Будаївка і зайшли за позиції Київського укріпленого району.

Рано-вранці 1 серпня 1941 року 222-ий піхотний полк 75-ої піхотної дивізії Вермахту зайняли станцію Боярка. На станції німці підпалили совєцький залізничний потяг з боєприпасами і захопили совєцьку автоколону з боєприпасами. Німці з боями рвалися на Київ і шукали можливостей обійти Укріпрайон. У ці дні вермахтівці не заходили до Будаївки.

Громада Боярки-Будаївки зібралася на могилі поета та працівника Міністерства фінансів УНР Володимира Самійленка, що на древньому городищі. Очевидно, йдеться про 12 серпня – день смерті поета. Люди раділи вигнанню голодоморної совєтської влади і звільнення від сталінсько-колгоспного рабства. Більшість присутніх ще пам’ятали про короткий час своєї Української державності у 1917-1921 роках. Багато присутніх на власні очі бачили і були учасниками кровопролитних боїв за незалежність УНР в околицях Боярки і Києва.

Зборами села було ухвалено в умовах безвладдя утворити своє українське самоврядування у Боярці-Будаївці. Головою обрали місцевого мешканця, кобзаря Якова Марковича Клименка. Для охорони громадського порядку була утворена Боярсько-Будаївська українська національна самооборона. Командиром самооборони обрали брата Якова Клименка – кобзаря, колишнього козака Армії УНР Михайла Марковича Клименка. До самооборони зголосилися: Йосип Лахтадир, Василь Лисенко, Григорій Прокопенко та інші. Загалом семеро добровольців. Над будинком сільської ради та будинком української самооборони були підняті державні синьо-жовті прапори. Уенерівський тризуб визнавався за офіційний герб. Планувалося тризуб розмістити на владних печатках.

Приблизно через місяць, у вересні, після штурму Києва Вермахтом, – німецькі окупанти ліквідували українське національне самоврядування у Боярці, разом з тим насильно ліквідували і місцеву самооборону. Синьо-жовті прапори були скинуті та заборонені, як ворожі до німецької влади у відповідь на проголошення у Львові 30 червня 1941 року Акту відновлення державної незалежності України.

Приблизно після 19 вересня німці призначили у Боярці-Будаївці свого старосту і створили кущовий відділок поліції.

Після повернення сталінських військ Яків Клименко у 1944 році був захоплений карателями НКВД і репресований на вісім років концтаборів за відродження українського самоврядування у Боярці-Будаївці.

Михайло Клименко продовжив збройну боротьбу проти большевицьких окупантів. У травні 1945 року потрапив у полон і був засланий до концтабору у Норільську. Загалом Михайло Клименко відсидів за Україну у ҐУЛАГу майже 22 роки. Михайло Клименко повернувся додому у Боярку, де помер у 1984 році, не доживши сім років до дня відновлення Незалежності України. Михайло Клименко – батько української поетеси з Боярки, лауреатки премії ім. Володимира Самійленка БМР – Лесі-Українки Коваленко і дідусь українського патріота, одного з доглядачів Меморіалу вояків Армії УНР у Боярці, добродія Благодійного фонду «Героїка» Олександра Коваленка», – розповів Андрій Ковальов.