Вже неодноразово «Боярка-інформ» писала про намет та учасників АТО, які декілька місяців стоять навпроти адміністративного корпусу колишнього заводу «Арксі» по вул. Білогородській. Учасники цієї акції протестують у якийсь дивний спосіб. Офіційного повідомлення, як цього потребує законодавство, не зробили. Свої вимоги місцевій владі щодо відміни рішення Боярської міської ради висунули лише через місяць після початку акції. Щоправда, вимоги знаходяться за межами компетенції Боярської міської ради, адже рішення ради можна відмінити лише в судовому порядку.

Тим часом з’являються дивні матеріали у різних Інтернет та друкованих виданнях, де подається перекручена та неправдива інформація щодо ситуації та її суті.

Пересічні боярчани все частіше з роздратуванням запитують один у одного: що вони там роблять? Чого вони добиваються? Кому це потрібно? Хто за цим стоїть? Будь-яка мисляча людина вже знайшла для себе відповіді на ці питання.

Спростовувати неправдиву інформацію завжди важче, ніж городити брехню, тому просто спробуємо ще раз розібратися у суті конфлікту.

А ЧИ БУВ КОНФЛІКТ?

Сьогодні всі жителі Боярки є свідками безпрецедентного протистояння міської влади з керівництвом району. Тільки вголос про це мало хто говорить. Зовні конфлікт виглядає так, ніби учасників АТО образила саме місцева влада, віддавши комусь земельну ділянку і оминувши при цьому законні права учасників бойових дій на отримання землі.

Начальник відділу землекористування та кадастру Таїсія Севериненко так прокоментувала цю ситуацію: «Головна проблема у тих, хто намагається досягти якихось своїх інтересів, – це незнання законодавства. Від законів нікуди не дінешся. Що стосується заяв – ніби жоден учасник бойових дій не отримав землі – це неправда. Усі, хто звертався до управління держгеокадастру Києво-Святошинського району Київської області, отримали землю. У нас є інформація щодо 52 учасників АТО, які вже отримали земельні ділянки».

За словами Таїсії Севериненко, земельна ділянка була і продовжує перебувати у постійному користуванні ПрАТ «Арксі». До комунальної власності цю ділянку було віднесено тільки тому, що вона знаходилась на Державному акті постійного користування. Скасувати цей акт можна лише в судовому порядку, а до суду щодо скасування Державного акта ніхто не звертався. Він чинний і легітимний на сьогоднішній день. «Земля називається комунальною, тобто вона не приватна, бо маємо справу з Державним актом на постійне користування, – продовжує Таїсія Олександрівна. – Розпорядником є Боярська міська рада, а користувачем – був завод «Іскра», а нині залишається – ПрАТ «Арксі».

Місто давно потребує створення центру. Тож забудовник той чи інший все одно буде».

Отже, питання все ж таки не в землі. А за акцією протесту учасників АТО, яка більше схожа на виставу-фарс, виразно проглядається певне політичне замовлення.

Власну думку щодо цієї ситуації має голова правління ПрАТ «Арксі» Костянтин Баранов: «Земельну ділянку площею 21,3 га свого часу було виділено під будівництво заводу. Увесь цей час земля перебувала на акті постійного користування. Нами було проведено інвентаризацію землі, що належить ПрАТ «Арксі», ми розбили її на окремі ділянки, зокрема, і ці 3,18 га, навколо яких розгорівся скандал.

Ділянку було закріплено за заводом, і увесь час підприємство сплачувало земельний податок. У нас є документи, що підтверджують сплату земельного податку впродовж усього терміну користування цією землею.

2013 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». У перехідних положеннях Земельного кодексу України прописано зобов’язання юридичних та фізичних осіб, які до 1999 року мали земельні ділянки в постійному користуванні і повинні були переоформити свою власність на договори оренди. Саме так і відбулося: з постійного користування землю було передано нам в оренду. Ми з 2017 року сплачували свої 5 відсотків земельного податку за користування земельною ділянкою загальною площею 21,3 га. На сьогодні орендна плата за використання земельної ділянки промисловості становить 10 %, це ті кошти, які залишаються в місцевому бюджеті. Окрім того були приписи прокуратури, щоб зобов’язати нас укласти договір оренди на нашу землю і таким чином узаконити всі земельні відносини, як воно має бути за законом.

Тому де-юре вся земля, що увійшла в приватизацію і була викуплена заводом, перейшла до комунальної власності. При цьому де-факто земельна ділянка не змінювала свого призначення. Як була, так і залишається в користуванні заводу. Генпланом, який діє донині, там планувалося будівництво ряду об’єктів соціально-громадської інфраструктури: музей заводу, поліклініка, гуртожиток та багато чого іншого. Жодних глобальних змін у ДПТ не зроблено, відбулося корегування генплану.

ОБРАЖЕНІ ГЕРОЇ ЧИ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ШАНТАЖУ

Ще 2011 року було укладено тристоронню угоду між ПрАТ «Арксі», Боярською міською радою та Державним підприємством «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя. Згідно з угодою, на замовлення Боярської міської ради Державним підприємством «Діпромісто» розпочато розробку детального планування території, на якій розташовано парк Перемоги та наша земля. Роботи виконувались коштом ПрАТ «Арксі». Від самого початку разом з облаштуванням парку, створенням центру міста, громадською забудовою передбачалося і житлове будівництво.

Тому я дивуюсь вигадкам людей, які в очі не бачили всіх документів, але чогось хочуть.

Я розумію, що хтось хоче отримати земельну ділянку, але до чого тут наша власність? Якби в нашій державі нормально діяли закони, такої ситуації ніколи не сталося б. От уявіть, що я прийду до вас у хату, сяду і заявлю, що я хочу собі вашу ванну кімнату, буду нею користуватися, бо тепер це – моя ванна, бо я, як громадянин України, маю право на житло, якого у мене його немає. А я хочу. Тому прийшов до вас у хату і буду сидіти, доки не заберу.

Коли проводиш таку аналогію, то жодних питань щодо кваліфікування подібного вчинку з юридичної точки зору не виникає. А ситуація, яка склалась, нічим не відрізняється від описаної мною вище.

Наскільки я розумію, ситуація склалась через певний конфлікт з місцевою владою. За заявою членів громадської організації учасників АТО було розпочато службову перевірку. Києво-Святошинська прокуратура витребувала у нас весь пакет документів: документи по сплаті податку, податкові декларації за весь період користування землею тощо. У прокуратурі розглянули цю ситуацію, підняли свої власні приписи, якими вимагали від нас укладення договорів оренди, і питання до нас самі собою відпали. Тобто: була заява, відбулась перевірка. Порушень не знайдено і підстав для відкриття кримінальної справи немає.

З Оксаною Алімовою нами укладено договір про інвестиційну діяльність. Тобто інвестор має намір там щось будувати і поки що займається проектною діяльністю, а ми тим часом продовжуємо сплачувати орендну плату за землю.

Що там буде будуватись – визначається Генеральним планом, затверджується планом забудови, розробленим проектним інститутом. Саме він враховує усі містобудівні норми та передбачає в проекті всі зелені зони, дитячі майданчики, місця для паркування автомобілів, кількість поверхів у забудові, розташування об’єктів соціальної інфраструктури тощо.

Під забудову виділено 3,18 га. Із них власне житлова забудова займатиме близько півтора гектара. Решта – об’єкти соціального спрямування.

Проводились громадські обговорення, відбувалось врахування пропозицій, внесення коректив, проект проходив експертизу – все за процедурою.

Згідно з логікою людей, які сидять у наметі, можна сісти у будь-якому місці і вимагати щось для себе.

Зараз у новинах по Україні щоразу озвучуються ситуації, коли учасники АТО беруть участь у сумнівних з точки зору закону оборудках, практично перетворюючись на інструмент у чиїхось політичних іграх або комерційних інтересах. На мою думку, ми маємо справу з таким видом діяльності, способом заробляння грошей, а по суті – це шантаж у даному випадку місцевої влади.

На сьогодні учасники цієї акції перешкоджають нашій законній діяльності, адже сплачуємо за землю ми, а вони тут просто сидять.

На мою думку, ми маємо справу з людьми, які так чи інакше порушують законодавство. Я не маю на увазі, що вони не мають заслуг перед країною чи не заслужили чогось. Але своїми діями нині вони порушують закон. Треба було до місцевого органу самоврядування подати заявку, що вони мають намір провести акцію, повідомити про місце проведення, її тривалість, про свої вимоги і т. п.

А те, що відбувається сьогодні – це махновщина, а з юридичної точки зору, як мінімум хуліганство. За такі дії в інших областях України правоохоронці карають. А у нас – не бачать і не реагують.

Сидять люди посеред міста, порушують все, що можна, і всі дивляться на це?

Це вистава, яка розігрується на чиєсь замовлення проти когось в очікуванні виборів», – наголосив Костянтин Баранов.