За інформацією боярських істориків та краєзнавців, зокрема Сергія Лисенка та Андрія Ковальова, це єврейське поховання – жертви погромів 3 вересня 1919 року, вчиненого військовослужбовцями збройних сил півдня росії («денікінцями»). 

З історичних джерел відомо, що 105 років тому в Боярці проживало приблизно 300 євреїв. У місті функціонували синагога, санаторій для хворих на сухоти євреїв, будівля єврейської спільноти. До Боярки на відпочинок приїжджав великий єврейський письменник Шолом-Алейхем. Дуже багато сцен та типових персонажів для творів «Тев'є-молочник» і «Хлопчик Мотл» Шолом-Алейхем побачив у Боярці. 

Під час Української Революції 1917-1921 рр. навколо столиці УНР – Києва – точилися бої між Українською Галицькою Армією та збройними силами росії (денікінцями). 1 вересня 1919 року українські війська змушені були відступити, і вже 3 вересня Боярка була зайнята підрозділами 7 піхотної дивізії. Саме 3 вересня 1919 року у Боярці сталися жахливі події. Військовослужбовці здійснили єврейські погроми та розстріляли єврейське населення Будаївки і Забір’я. Керували цими погромами офіцери дивізії генерала брєдова. 

Євреї, яким вдалося врятуватися, опинилися у Києві. У Боярці було вбито багато людей старшого віку та жінок, яким було важко тікати. 

Після погромів 1919 року в Боярці не залишилося практично жодного єврея, окрім тих кількох, яких врятували місцеві жителі, переховуючи на свій страх і ризик. На думку краєзнавців, такий типовий геноцид по відношенню до євреїв був нормою і в царській росії, і пізніше. 

Ми повинні пам’ятати про ті події, вчитися на цих трагічних сторінках історії та передавати історичну правду наступним поколінням, щоб подібні трагедії не повторювалися, а такі поняття як «голокост», «голодомор», «геноцид», «тероризм» залишилися в минулому.