Іще наприкінці XIX століття людство стикнулося із проблемою утилізації та вивозу сміття. У середині минулого століття міжнародна спільнота почала ставитися до утилізації сміття набагато серйозніше через дефіцит сміттєзвалищ. Саме тоді і були зафіксовані перші спроби отримання енергії від його переробок (спалювання). Так, у 1965 році США був прийнятий перший у світі закон про утилізацію твердих побутових відходів. Поступово на рівні законодавства із цією проблемою почали боротися усі провідні цивілізовані країни.

Німеччина

   Першопроходцем розділення сміття ще на початку 80-х стала Німеччина. Ретельний підхід до переробки відходів дозволив німцям не тільки заробити мільярди доларів на смітті, але і од­ночасно з цим поліпшити екологічну ситуа­цію. По-перше, виробників зобов'язали випускати упаковку для товарів, яка або розкладається, або є придат­ною для вторинної переробки. Як свідчить практика, задумка виявилася досить успішною.

     В Німеччині давно не будують будинків із сміттєпроводами, бо, на думку німців, вони є перешкодою для правильної утилізації сміття та джерелом екологічних проблем.

   З метою не лише збирання, але й сортування сміття у Німеччині використовують різнокольорові контейнери в залежності від типу сміття : жовтого кольору - для пластикової упаковки;  коричневого - для харчових та інших біологічних відходів;  блакитного - для паперу; сірого або чорного - для іншого по­бутового сміття. Також є ще спеціальні контейнери для скла, батарейок і багато чого іншого.

   Поряд з контейне­ром для скла зазвичай в Німеччині встановлюють також і контейнер для алюмінієвих балончиків, фольги та іншої металізованої упаковки. Збирання сміття в Ні­меччині та його утилізація - це ціла на­лагоджена система. На перший погляд вона може здатися досить складною, але німці до неї звикли і отримують від неї тільки переваги. Німці везуть сміття на спеціальні фаб­рики, на яких його сортують і потім пе­реробляють на придатну для вторинного використання сировину. Відходи, непри­датні для переробки, використовують в енергетиці як паливо, яке виробляє електрику і теплову енергію. Сьогодні в країні діє понад сто установок, які розраховані на утилізацію понад 18 мільйонів тон сміття. І це при цьому, що в самій Німеччині за рік збирається «тільки» в районі 14 мільйонів тон відходів. Для повноцінного функціонування установок Німеччині доводиться решту купува­ти у сусідів, які платять німцям за те, що вони позбавляють їх від сміття. Таким чином, німці не тільки виробляють тепло і електрику зі сміття, а ще й отримують за це гроші. Наприклад, німецький концерн EON має дев'ять сміттєспалювальних заводів і обіймає 20% обсягу всього ринку країни. У Німеччині за кожну тону переробленого сміття підприємець може отримати близько 90 євро.

   Цікавим є той факт, що за дотриманням чистоти у Німеччині слідкують «сміттєві поліцейські». Порушників штрафують та зобов’язують їх до виправних робіт. А якщо спійманий на гарячому виявиться іноземцем, – його запросто можуть позбавити візи. Тому до викидання сміття у Німеччині варто ставитись із повною серйозністю та відповідальністю.

Японія 

    Територія Японії досить не­ велика і заселена густо,  саме тому недбале ставлення до навколишнього се­редовища може швидко позначи­тися на екологічній ситуації. Японці вигадали безліч способів переробки сміття. Це дає можливість використовувати відходи як вторинну сиро­вину для виробництва багатьох речей. Японці розробили технології перероб­ки всього сміття, яке умовно поділяють на такі категорії, як «спалюється», «не спалюється» і «переробляється».

   Японці за прикладом Німеччини викидають різні типи сміття у спеці­альні роздільні контейнери, які встанов­люють біля житлових будинків. Викида­ти сміття, яке позначене спеціальними значками, можна безкоштовно, оскільки виробники за утилізацію сміття платять гроші. Якщо на продукції немає подібної позначки, то за утилізацію упаковки доведеться заплатити кінцевому споживачу. Сміття, яке необхідно розділити на складові для переробки, японці здають тільки за гроші. Тому японці прагнуть розсортувати якомога більше свого сміття, щоб менше платити за його утилізацію. Необхідно зазначити, що перероблене сміття жителі  використовують максимально ефективно.

    Наприклад, японці використовують сміття і для вирі­шення територіальної проблеми. Зокрема вони створили наси­пний штучний острів зі сміття площею в 436 гектарів під назвою Порт Айленд. На острові розташовано кілька готелів, пар­ків, спортивно-розважальних зон - це місце чудово підходить для життя й відпочинку.

    З перероблених пластикових пляшок в цій країні виготовляють спортивний одяг, канцелярські товари, офісні меблі, шкіль­ну форму та багато іншого. Одним словом, в Японії добре розвинене вироб­ництво корисних предметів зі сміття.

Фінляндія

    Фінляндія - визнаний в світі лідер з переробки паперу та пляшок, а також країна високоякісних товарів. У цій країні на законодавчому рівні прийняті закони, що забезпечують налагоджену систему вивозу та утилізації сміття.  За законом біля кожного будинку, у якому налічується більше 10 квартир, повинно бути встановлено контейнери для паперу, скла, пластику, а також для харчових та змішаних відходів. Окрім того по всій країні запроваджені спеціальні пункти прийому старого одягу, який під патронажем Червоного Хреста відправляють у країни, що цього потребують.

    Деякі відходи приймають у профільних магазинах для окремої утилізації сміття, що містить шкідливі речовини. Зокрема, батарейки та лампочки можна здати у будь-якій торговій точці, де вони продаються, а аптеки є зобов’язаними приймати ліки, термін придатності яких збіг.

    Успіх та ефективність процесу сортування, переробки та утилізації сміття забезпечує сучасна, та головне – доступна інфраструктура. Як житлові будинки, так і підприємства чи магазини мають власні зручні точки збору відходів. Фінські супермаркети мають особливо прогресивну систему: вони мають спеціальні автомати, які приймають банки та пляшки, видаючи чек із сумою, яку покупець може отримати на касі. Адже Фінляндія запровадила практику  заставної вартості упаковки. Це означає, що, купуючи продукт, покупець платить не тільки за товар, але й за упаковку. Ця сума є фіксованою, і може бути отримана після повернення використаної тари в магазин.

    Окрім автоматів є також drop-off центри, куди можна здати решту відходів, які заставної вартості не мають.  

    Важливим елементом екологічної освіти в Фінляндії є виховання економії. Фінці широко практикують економію електроенергії, води та інших ресурсів. Не тільки законодавство регулює питання утилізації, у цьому зацікавлені і самі жителі країни. Тому вони намагаються зменшувати кількість відходів, а сміттєпереробчі компанії спрямовані на ефективне використання відходів.

Україна

    Україна, як і більшість європейських держав, вже не один рік поспіль намагається запровадити ефективну систему із розподілу та утилізації сміття. Деякі міста нашої країни вже активно працюють в цьому напрямку, інші – практикують. Наприклад, позитивний досвід у цій сфері можна спостерігати у таких містах як Львів, Тульчин, Харків (Харківська область) та ін.

    Боярка також поступово розвивається у цьому плані. Нагадуємо, що у 2013 році у рамках Програми підтримки громадських ініціатив було проведено соціальне опитування, результати котрого засвідчили, що близько 63% жителів вже готові до сортування сміття.  Такий показник, враховуючи відсутність достатнього інформування із даної тематики, є досить високим.

    Україна ще не має розвинутої законодавчої бази із питань роздільного викидання сміття, але поступово ми впевнено крокуємо до європейських тенденції.  Зокрема, в майбутньому планується закриття сміттєзвалищ (полігонів) та будівництво Україною сміттєпереробних когенеративних заводів, які не тільки будуть переробляти сміття, але і стануть додатковим джерелом електроенергії. Вже чимало підприємств готово проспонсорувати спеціальні баки для роздільного викидання сміття за умови налагодженої системи вивозу сміття.

   За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 січня 2013 р. № 22-р  «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки» очікуються наступні результати:

1. впровадженню системи управління відходами;

2. залученню інвестицій у сферу поводження з відходами, створенню сучасної інфраструктури поводження з відходами;

3. покращенню стану навколишнього природного середовища, а також санітарного та епідемічного благополуччя населення;

4. запровадженню новітніх технологій утилізації та видалення твердих побутових відходів, зменшенню обсягів їх захоронення на полігона

5. розширенню переліку послуг із санітарного очищення територій населених пунктів та підвищенню їх якості;

6. забезпеченню екологічної безпеки під час експлуатації об’єктів поводження з відходами і зниження рівня соціальної напруги;

7. зменшенню кількості об’єктів поводження з відходами, що не відповідають вимогам санітарного законодавства, вивільненню земель після закриття полігонів і звалищ.

    Ефективність запровадження системи сортування сміття напряму залежить від кожного з нас. Перехід на роздільний збір та сортування сміття має починатися із розуміння доцільності та користі для усього міста.  Тільки справжня,   дієздатна та  свідома громада спільними із владою зусиллями здатна змінити життя міста на краще.