Дорожньо-транспортні пригоди за участі автобусів маршрутних таксі, на жаль, дедалі частішають. І доки поліція з’ясовує, хто винен і що робити, пасажири мають подбати про власний захист.

Закон України «Про автомобільний транспорт» визначає, квиток – це проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.

Відповідно до ст. 12 цього Закону, страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до законодавства. При придбанні квитка пасажиру надається інформація щодо здійсненого виду обов'язкового страхування та про страховика.

Постановою КМУ від 14 серпня 1996 р. № 959 затверджено «Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті».

Згідно з Положенням, застрахованими вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням від нещасних випадків на транспорті утримується з пасажира перевізником, який діє від імені страховика за винагороду на підставі договору доручення на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 відсотка вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення – до 3 відсотків вартості проїзду. {Абзац перший пункту 3 в редакції Постанови КМ № 640 ( 40-2007-п) від 20.04.2007}.

Кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.

Страховими випадками є:

а) загибель або смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті;

б) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності;

в) тимчасова втрата застрахованим працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Якщо випадки, зазначені у підпунктах «а», «б», «в» цього пункту, сталися внаслідок неправомірних або навмисних дій застрахованого, вони не вважаються страховими і страхова сума при цьому не виплачується.

8. Страховики виплачують страхові суми:

а) у разі загибелі або смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті сім'ї загиблого або його спадкоємцю у розмірі 100 відсотків страхової суми;

б) у разі одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:

I групи – 90 відсотків страхової суми;

II групи – 75 відсотків страхової суми;

III групи – 50 відсотків страхової суми;

в) у разі тимчасової втрати застрахованим працездатності за кожну добу – 0,2 відсотка страхової суми, але не більше 50 відсотків страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності застрахованому після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхового відшкодування потерпілому або його спадкоємцеві виплачується різниця між максимальною страховою сумою, передбаченою підпунктами «а» і «б» цього пункту, та вже отриманим відшкодуванням.

9. Перевізник на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованим на транспорті, повинен:

скласти акт про нещасний випадок, що стався із застрахованим водієм, за формою Н-1, що передбачена Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня  2004 р. N 1112 (1112-2004-п) (Офіційний вісник України, 2004 р., N 35, ст. 2337); {Абзац другий пункту 9 в редакції Постанови КМ № 640 (640-2007-п) від 20.04.2007}

скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка;

видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

10. Страхова виплата застрахованому здійснюється страховиком на підставі заяви застрахованого про її виплату; акта про нещасний випадок; листа непрацездатності (для працюючої особи) або довідки закладу охорони здоров'я, що засвідчив тимчасову непрацездатність громадян (для  непрацюючої особи), або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності; у разі загибелі чи смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку - копії свідоцтва про смерть, а також страхового поліса або документа, що його замінює (для пасажира пільгової  категорії - документа, що підтверджує право на пільги). {Абзац перший пункту 10 в редакції Постанови КМ
№ 640 (640-2007-п) від 20.04.2007}.